ЯК ПОЗБУТИСЯ СТРАХУ ТА ТРИВОГИ? ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Переживання та тривога – це природна схильність, яка властива усім людям. А отже переживати є абсолютно нормальним для усіх нас. Навіть важко собі уявити, як би виживали первісні люди у дикій природі поруч небезпечними звірами без такої рятівної для них тривожної реакції: втікати чи нападати. Адже наша тривога – це еволюційний подарунок для нас, але часом цей подарунок може повернутися проти нас… Чому так, чому саме цей еволюційний механізм тривоги так часто повертається проти нас і ми маємо надмірні переживання? Насправді тому, що люди мають здатність до символічного мислення, а отже ми вміємо мислити також про неіснуючі небезпеки. Саме тому нам усім зараз так важливо вчитися того, щоб наша тривога «не псувала» якість нашого життя.
ПРО ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД (ПТСР) ТА ЙОГО ПОДОЛАННЯ
Посттравматичний синдром або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є комплексом симптомів порушення особистості, який виникає у результаті надсильного травмуючого впливу на психіку людини. Напевно багато хто чув про ПТСР і здебільшого цей розлад асоціюється у нас з ветеранами війн, з людьми, які пережили катастрофу або насильство. І справді, внаслідок серйозних катастроф та критичних подій часто розвивається ПТСР. Це так звані Т-травми або травми з великої літери «Т» (війна, стихійне лихо, автокатастрофи, згвалтування, побиття...). Проте ПТСР трапляється не лише у випадках надзвичайного, але й систематичного насильства. Це так звані t-травми або травми з маленької літери «t» (коли людина живе з тираном, переживає буллінг чи має роботу, пов'язана із інтенсивним стресом (поліція, мчс, швидка допомога...). Буває навіть так, що ПТСР виникає навіть, коли хтось був не учасником, а свідком травмуючої події.
ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ, ЩО РОБИТИ?
«Consumor aliis inserviendo» - «Світячи іншим, згоряю сам» Ніколас ван Тюльп. ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЕМОЦІЙНОГО ВИСНАЖЕННЯ НА РОБОТІ Чи знайоме вам відчуття емоційного виснаження на роботі? Коли немає бажання нічого робити, спілкуватися з колегами, займатися навіть улюбленою справою, а єдине що переслідує це виснаження та відчуття непотрібності, непридатності, беззмістовності діяльності. Ще цей стан дуже часто називають вигоранням та порівнюють з «згорілим сірником». Вам, напевно, зустрічалося чути про психічне, емоційне вигорання чи професійне вигорання (англійською burnout). Давайте спробуємо з’ясувати про що йдеться. СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ЦЕ Так званий синдром психічного вигорання вивчається психологами теоретиками і практиками вже близько 50-ти років. Є ціла низка різних визначень цього поняття. Найбільш узагальнено можемо сказати, що це довготривала реакція людини яка характеризується фізичним та емоційним виснаженням у результаті виконання нею професійних обов’язків. Така реакція виникає як результат тривалого стресу середньої інтенсивності на роботі. Важливо! Вигорання це не просто випадкове відчуття втоми. Раніше вважалося, що найбільш схильними до емоційного вигорання на роботі є люди які працюють у системі «людина-людина», а це лікарі, психологи, педагоги, консультанти, менеджери та ін робота яких передбачає постійне спілкування з іншими людьми. Дослідження вказують на те, що працівники, які вважають свою роботу дуже стресовою значно частіше зустрічаються з емоційним вигоранням. Зараз можемо говорити про те, що вигоріти на роботі може представник будь-якої сфери і тестувальник, і юрист, і бухгалтер, і блогер і навіть мама. Незважаючи на це більшість авторів схиляються до того, що відбувається особистісна деформація у результаті емоційно ускладнених чи напружених відносин у системі «людина-людина».