Спокійний стан за кілька секунд
Вміння змінювати свій стан на спокійний — одна з перших навичок, яких навчають під час терапевтичної сесії. Важливо розвинути цю здатність ще до того, як торкатися важких тем, аби психіка мала можливість відновитися, якщо переживання під час терапії чи в житті стають надто інтенсивними.
У книзі «Досить! Як емоційні травми змінюють нас» Мар’яна Франко пояснює, чому ми реагуємо на певні ситуації саме так, а не інакше, що можна з цим зробити і чому ця вправа є одним із основних практичних інструментів саморегуляції.
Цінність цієї навички також у зручності її застосування. Якщо звичайний стрес можна зняти прогулянкою чи розмовою, то перед складною зустріччю, під час конфлікту чи в момент раптової тривоги такої можливості зазвичай немає. А ось повернутися у свій внутрішній спокійний стан можна за кілька секунд. Одним словом. У будь-якому місці. Але для цього його треба заздалегідь створити й закріпити — саме цього й навчає ця вправа.
Це відео має освітній характер і не замінює індивідуальну терапію.
https://drive.google.com/file/d/1RGip-d71KxSBc_ZU3vv-GVbUlC2hkP-U/view?usp=drive_link
Чому психіці необхідні такі «острівці спокою»
У терапії ресурсний спокійний стан створюють ще до того, як торкаються травматичного досвіду. Саме на нього людина спирається, коли наближається до найважчих спогадів чи переживань. Це місце, куди можна повернутися, якщо переживання виявляються надто інтенсивними.
Адже емоційна травма живе не лише в пам’яті, а й у тілі: у напрузі, тривозі, реакціях, які з’являються ніби нізвідки. Тому одного розуміння «чому я так реагую» часто недостатньо: потрібен ще й тілесний ресурс, який можна швидко активувати. Вправа «Спокійний стан» поєднує три речі: образ безпечного місця, слово-якір і білатеральну стимуляцію — рухи очима або легкі поплескування по плечах, техніку «метелика». Разом вони закріплюють цей стан на рівні тіла, а не лише свідомості.
Коли слово-якір, образ і тілесне відчуття пов’язані між собою, одне слово починає вмикати весь стан спокою. Виробивши цю навичку, ви більше не мусите згадувати чи налаштовуватися — тіло робить це саме. Спробуйте — і дозвольте собі повернути відчуття контролю саме тоді, коли воно найбільше потрібне.
