ВІДМІННОСТІ МІЖ ЧОЛОВІЧОЮ І ЖІНОЧОЮ ПСИХОЛОГІЄЮ.

Консультуючи подружні чи партнерські пари психологи часто стикаються з тим, що цілий ряд непорозумінь та конфліктів між партнерами може виникати через незнання або ж недооцінення різниці в психології чоловіків та жінок. І мова йде не лише про набуті соціокультурні стереотипи поведінки, які залежать від загальноприйнятих соціальних норм і очікувань, але й про певні психологічні (психофізіологічні) відмінності, які зумовлені генетикою, нейробіологією, гормонами тощо.

Чому виникають непорозуміння між партнерами.

Часто можна почути від партнера/ки: «Він/вона мене не розуміє!», «Як він/вона міг/могла так вчинити/сказати/подумати?!». Чоловіки та жінки очікують від партнера поведінки, схожої на свою власну, чи, принаймні, такої, яка підпорядковується їхній власній логіці.

Одна з причин таких розбіжностей є доволі «простою»: чоловіки і жінки – різні. Рівні, рівноправні, рівнозначні, рівноцінні, однаковою мірою талановиті і здібні, але різні. І навіть якщо їхні інтереси належатимуть до однієї і тієї ж сфери, шляхи їх реалізації бувають зовсім різними.

Фахівці в області еволюційної психології інтерпретують ці відмінності наступним чином:

Психологічні риси сучасних людей – відгомін механізмів виживання, які були змушені виробити наші далекі предки. І механізми ці були різними для чоловіків та жінок.

Деякі вчені не погоджуються з таким суто біологічним поясненням людської поведінки – на їхню думку, при такому підході не враховуються соціокультурні фактори, які визначають нашу особистість і модель поведінки.

Без сумніву, ці соціальні фактори відіграють свою величезну роль. Проте, ряду авторитетних кросс-культурних досліджень вдалося виявити певні середньостатистичні відмінності між чоловіками та жінками, які мало залежать від очікувань суспільства, заснованих на традиційних ґендерних ролях. Йдеться про деякі загальні особливості функціонування нервової системи, способи взаємодії з навколишнім світом, побудови стосунків, окремі важливі риси особистості.

Ключовим словом тут є «середньостатистичні». Якій із теорій ми б не надали перевагу, спільного між двома статями все одно більше ніж відмінного, а спектр індивідуальних відмінностей набагато більший, ніж ґендерно зумовлених. До того ж вважається, що для близько 20% жінок є характерним «переважно чоловічий» спосіб мислення та поведінки, як і для близько 20% чоловіків – «переважно жіночий».

Цікаву аналогію висловив Марко дель Джудіче із Туринського університету:

«Ґендерні відмінності у рисах особистості дуже схожі на ґендерні відмінності у рисах зовнішності. Кожна індивідуальна риса – довжина носа, розмір очей тощо – виявляє незначні відмінності між чоловічими та жіночими особами, але якщо скласти всі ці відмінності разом, різниця стає очевидною, що дозволяє нам відрізняти чоловічі особи від жіночих з точністю понад 95%». Отже, навіть якщо окремі відмінності можуть бути не дуже значними, в своїй сукупності вони становлять досить серйозні феномени, які суттєво впливатимуть на взаємини між чоловіком і жінкою.

Спробуємо описати декілька суттєвих відмінностей:

– Чоловічі когніції (увага, мислення) або ж умовна «психічна енергія» є більш сильною за фокусуванням, але слабшою за здатністю витримувати психічну напругу тривалий час. Образно можна порівняти чоловічу психіку з тонким вузькоспрямованим струменем води. Чим більше струмінь спрямований і сфокусований, тим сильніший він має потенціал. Такий струмінь може пробивати навіть метал. Але вартує цей струмінь розділити на два чи більше, як він тут же втрачає свою силу. Саме тому чоловіки, які мають в своєму житті чіткі цілі, сфокусовані і не розпорошуються на другорядні непотрібні завдання, частіше досягають успіху і реалізовують свій потенціал. І в цей же час чоловікам часто складніше витримувати фізичну чи психічну напругу тривалий час, ніж жінкам. Жіноча ж психіка влаштована таким чином, що вся енергія ніби рівномірно розподілена в просторі і часі. Вона схожа на широку річку, яка неквапно тече в руслі і омиває береги. Енергія річки не завдає таких миттєвих сильних руйнувань, як вузькоспрямований струмінь води. Однак вона здатна повільно та впевнено розмивати береги, шліфувати прибережне каміння та інколи затоплювати сусідні рівнини. Цей образ в певній мірі відображає жіночу поведінку: її гнучкість, фокусування на деталях, орієнтація частіше на найближчу перспективу, а не на далекоглядні цілі, невпевненість у виборі, вміння добре виконувати рутинні завдання.

– Жінки краще ніж чоловіки здатні до швидкого переключення уваги, вони можуть майже одночасно вести розмову на декілька різних тем. Щойно вона розповідала чоловікові про якусь ситуацію сьогодні на роботі, і вже наступної миті питає його про плани на відпустку на наступний рік. Чоловічі ж думки, як правило, мають чітке спрямування. Якщо він зараз говорить з товаришем про ремонт автомобіля, то наступна тема з’явиться лише тоді, коли попередня себе вичерпає.

– Чоловіки в цілому більш активні та ризиковані, а жінки більш уважні та краще контролюють свою поведінку. Для прикладу можна привести розбіжності в способах поведінки чоловіка і жінки за кермом, згідно з дослідженнями, проведеними британськими вченими. Жіночій поведінці за кермом як правило властиве суворе дотриманням правил та дорожніх знаків. Жінки обережніші під час водіння і рідше перевищують швидкість. Але в цей же час вони частіше губляться у непередбачуваних ситуаціях. Чоловіче водіння, як правило, більш агресивне. Чоловіки часто «змагаються», в кого потужніша машина, частіше перевищують допустиму швидкість і порушують правила. Але зате вони значно ефективніше реагують в критичних чи непередбачуваних ситуаціях. Чоловік реагує більш оперативно; він ніби перетворюється в «знаряддя» для негайного вирішення поставленого завдання.

– Чоловіки болісніше реагують на власні помилки. Помилившись, чоловік вважає себе невдахою, оскільки він не зміг належним чином виконати поставлене завдання. Через це чоловіки часто не схильні визнавати свої помилки і просити про допомогу. На думку чоловіка, прохання про допомогу може бути виявом неприпустимої слабкості. Чоловік частіше буде намагатися самостійно виправити помилку, розібратися в ній і намагатися не демонструвати свої невдачі іншим людям. Особливо чоловік остерігається визнавати свої помилки перед жінкою, щоб не виглядати невдахою в її очах. Для жінки ж часто не становить жодних труднощів попросити про допомогу в тому, з чим вона не справляється самостійно. Коли жінка радить чоловікові, щоб він скористався чиєюсь допомогою, чоловік чує: «Ти некомпетентний: сам не здатен впоратися». Щоб уникнути таких проблем, жінці треба бути впевненою, що вона не змусить чоловіка почувати себе невдахою чи недотепою, обговорюючи з ним, що треба зробити. Чоловікові ж слід розуміти: жінка не хоче його скривдити, а лише допомогти йому, тож, не варто сприймати будь-які пропозиції допомоги як особисту образу чи підозру в некомпетентності.

– Чоловіки та жінки дещо по-різному орієнтуються в часі та просторі. Суб’єктивне сприйняття часу в жінок гірше; існує припущення, що цей фактор залежить від вищої емоційності жінок. Емоції здатні «поглинати» чи підпорядковувати собі увагу, і тому людина перестає сприймати перебіг часу. Чоловіки ж частіше при оцінці часу керуються об’єктивними параметрами. Орієнтація в просторі залежить від особливостей сприймання. Чоловічий зір «телескопічний»: він бачить простір звужено та далеко. Жінкам натомість притаманний «панорамний» зір: бачить на невелику відстань, охоплює значну частину простору навколо себе, помічає деталі. Добре описує дану особливість хрестоматійний приклад про сметану в холодильнику. Жінці для того, щоб вона дістала сметану з холодильника достатньо сказати: «Дістань, будь ласка, сметану з холодильника». Більшості ж чоловіків необхідно буде додати детальну інструкцію, наприклад: «Сметана на другій полиці знизу, стоїть справа, біля банки пива, в біло-голубому пластиковому пакеті з написом «Сметана»». Щодо інших каналів сприймання, то у жінок суттєво вища чутливість і вибірковість до звуків, запахів, смаків.

– Діяльність та спрямованість інтересів чоловіків часто носить інноваційний та дослідницький характер. Навіть у дитинстві хлопчиків більше цікавить як влаштована іграшка, ніж її призначення (звідси вся та чисельна розібрана чи розламана техніка в їх «господарстві»). Хлопчики схильні знаходити для іграшки нові призначення, часто найнесподіваніші. Дівчатка ж, як правило, використовують іграшки лише за призначенням, помиляючись в їх застосуванні хіба через незнання. Вони не схильні до розкладання цілого на частини і не мають відповідних пізнавальних інтересів. Звідси, жінки не стільки схильні перетворювати простір як впорядковувати його, зберігати цілісність речей і лише модифікувати їх зовнішній вигляд: прикрашати, оформляти, декорувати, а також узгоджувати предмети між собою. Тут вартує згадати про численні непорозуміння та конфлікти через різницю в уявленнях чоловіків та жінок про «порядок в хаті». І не випадково, що при купівлі автомобіля чоловік, як правило, вибирає марку (потужність двигуна, характеристики ходової частини), а жінка – колір, дизайн, оформлення салону.

– Жінки та чоловіки по-різному реагують на стрес. Коли чоловік перебуває у стресовому стані, він ніби відсторонюється, замикається. Його мозок налаштований на режим вирішення проблеми, а тому часто блокує емоції і уникає комунікації. Жінку такий стан чоловіка може лякати, тому що вона в подібному стані буває, коли сильно ображена. Сама ж жінка при проживанні стресу потребує безпосереднього контакту з близькою людиною, відчуття підтримки, прихильності, а також має потребу виговоритися. І якщо чоловік в силу своєї «чоловічої» логіки буде перебивати жінку і пропонувати рішення або ж, з найкращих міркувань, вирішить залишити жінку на самоті («їй же ж треба подумати»), то дуже ймовірно, що жінка розцінить його намагання як неповагу, байдужість чи знецінення її проблем.

– Для чоловіків часто робота, професійна діяльність, кар’єра має пріоритетне значення. І це не обов’язково означає, що інші сфери, зокрема стосунки, приносяться в жертву кар’єрі. Просто самооцінка чоловіка напряму залежить від його успішності і досягнень. Якщо чоловік неуспішний на роботі, йому важко буде вкладатися в особисті стосунки. Біологічне покликання чоловіка – забезпечити жінку (З усією повагою до сучасних тенденцій щодо рівних можливостей… Тут йдеться лише про біологічне «запрограмовування» мозку. До того ж, сучасне суспільство – це лише крихітна краплина в еволюції людини.). Якщо вона цінує його зусилля, це служить для нього підтвердженням успіху. В певній мірі, чоловік вважає, що жінка його любить настільки, наскільки вона високо цінує те, що він робить. Самооцінка більшості жінок залежить від якості стосунків з близькими. Якщо жінка нещаслива в особистому житті, то їй складно буде сконцентруватися на своїй роботі. Відчуваючи стрес чи тиск ззовні, жінка шукає розради в розмові з чоловіком, але той розцінює цю розмову як перешкоду виробленню рішення проблеми. От чому жінки часто скаржаться, що їхні взаємини більше хвилюють її, ніж його – так воно і є насправді. Чоловіки часто кажуть друзям: «Що не зроблю – всім вона не задоволена». Якщо жінка нещасна, чоловік почувається невдахою, бо думає, що це він недостатньо досяг чи зробив, щоб забезпечити її щастя. Жінки ж часто оцінюють якість свого життя за тим, наскільки вони можуть поділитися з чоловіком тим, що їх турбує, наскільки чоловіки діляться з ними своїми думками і почуттями, наскільки чоловіки висловлюють захоплення жінкою, її вкладом в стосунки.

Дуже часто можна зустріти пари, які зовнішньо досить благополучні, кожен з партнерів окремо достатньо реалізований і робить все «ніби правильно». Проте, пара може бути нещасливою, власне, через відсутність доброго діалогу, розуміння потреб один одного та чутливого відгуку на ці потреби.

Попри всі існуючі розбіжності, чоловіки і жінки, все таки, прагнуть стосунків, прагнуть бути в парі. Як же ми можемо використовувати всі ці нескінченні розбіжності? Чи можемо ми навчитися бачити в них можливості і резерви для поліпшення стосунків?

Насамперед, важливо про них знати і пам’ятати, особливо у кризових і конфліктних ситуаціях. Не завадило б їх враховувати, розпочинаючи відносини, налагоджуючи і підтримуючи їх і навіть завершуючи. Знаючи і відчуваючи особливості психології кожної зі ста̀тей, можна зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, щоби бути щасливим і зробити щасливим свого партнера.

Детальніше про психологію чоловіків і жінок можна дізнатися з книг: 1) Джон Грей «Чоловіки з Марса, Жінки з Венери»; 2) Алан і Барбара Піз «Мова взаємин: чоловік і жінка»; 3) Патриція Кокс «Танець розбіжностей»; 4) Лариса Дідковська «Чоловікам про жінок, жінкам про чоловіків».

Роман Андрієвський – психолог, сертифікований психотерапевт  психоаналітичного напрямку, сексолог. Спеціалізується на індивідуальному консультуванні та психотерапії дорослих, дітей та підлітків, а також психотерапії подружніх пар.