ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНА ТРАВМА РОЗВИТКУ?

Коріння травми розвитку ховаються далеко в дитинстві людини і зачасту беруть свій початок з порушених (дисфункційних) стосунків у сім’ї. Щоб впоратися з цим, дитина захищає свою психіку аби змогти вижити, адаптуватися і тому вибудовує власну захисну поведінку. Способи адаптування переростають в риси характеру і роблять відбиток на все подальше життя людини.

Як охарактеризувати людину, що зазнала травми розвитку?

Люди, які зазнали травми розвитку, часто мають проблеми з самооцінкою. Вони не вміють правильно оцінювати себе, свої досягнення, їм складно помічати в собі сильні сторони. Часто вони залежні від думки інших і витрачають чимало сил і ресурсів, аби отримати схвалення від оточення. Такі люди у всьому прагнуть бути ідеальними, не дають собі права на помилку, а при найменшій невідповідності нав’язаним еталонам, звинувачують і зневажають себе. Не вважають себе гідними теплих люблячих стосунків.

Як проявляються симптоми низької самооцінки?

Симптоми низької самооцінки проявляються в перфекціонізмі, невмінні відстоювати свою думку та сказати «ні», надмірній потребі в увазі, маніпулятивності, конформності. Всі ці риси негативно впливають на стосунки людини і її життя загалом.

Що впливає на формування самооцінки?

На формування самооцінки впливають стосунки зі значущими людьми в дитинстві. Батьки є дзеркалом для своїх дітей, в якому ті черпають інформацію про себе, – «Хто я?», «Чого я вартий?», «На що я здатний?». Дитина формує ставлення до себе через призму оцінки і ставлення до неї її найближчих людей. Найчастіше низька самооцінка формується у дітей, в чиїх сім’ях домінувала емоційна холодність, де не прийнято було ділитися обіймами, компліментами, позитивними переживаннями, де дитина не отримала досвіду відчувати себе «хорошою», «любленою». Негативний вплив має також часте порівнювання дитини з іншими. Таким чином, дитина ніколи не може наблизитися до ідеалу, якому вона повинна відповідати. В цьому випадку батьки не показують дитині, що люблять її такою, якою вона є, без усяких умов, яких треба дотримуватися.

Низька самооцінка також формується тоді, коли батьки ставлять дитині надвимоги без права на помилку, де невдачі дитини викликають бурхливу злість, а досягнення сприймаються як належне і не заохочуються. Таким чином дитина звикає до критики і вже не очікує позитивного ставлення до себе, в неї закріплюється бачення себе як невдахи. Нав’язування дитині відповідальності, з якою та не здатна впоратися, постійне незадоволення її поведінкою, думками, емоційними проявами, зовнішнім виглядом ведуть до впевненості дитини в тому, що з нею щось не так і вона не варта любові.

Як допомогти людям, що зазнали травми розвитку?

Допомога таким людям полягає в тому, щоб дати їм інше, «рівне дзеркало», в яке б вони могли подивитися і побачити себе справжнього, такого, що має право помилятися і бути недосконалим без страху, що його відкинуть. Важливо також віднайти в собі сильні сторони, прийняти і цінувати їх.

Анастасія Бойко – практичний психолог, консультант у напрямку когнітивно-поведінкової терапії. Спеціалізується на індивідуальному консультуванні та психотерапії дорослих.