ГОРЕ: ЯК ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ?

Смерть близької людини – це досвід, який може торкнутися кожного з нас. Живучи в часи війни, ми все більше стикаємося із раптовими втратами, тому дуже важливо говорити про це, розуміти особливості горювання і знати, як можна допомогти собі та своїм рідним.

ГОРЕ Є ПРИРОДНІМ ПРОЦЕСОМ ЯКИЙ ДОПОМАГАЄ НАШІЙ ПСИХІЦІ ПЕРЕЖИТИ БОЛЮЧУ ВТРАТУ СТОСУНКУ І МАЄ ПЕВНІ ЗАВДАННЯ:

1. Визнати реальність втрати.
Коли ми дізнаємося сумну новину про смерть близької людини, перший імпульс, який виникає – сказати, що це неправда, це неможливо, такого просто не могло статися. Це нормальна реакція, адже, наша психіка не готова відразу зіткнутися з таким болем. Далі має наступити примирення з реальністю і визнання того, що потрібно продовжувати життєвий шлях без рідної людини. Якщо цього не відбувається, людина застрягає у своєму горі і не може йти далі, викривлює дійсність і живе в ілюзії, що не дає пережити втрату і дбати про близьких, які залишилися поряд.

2. Оплакати втрату.
Друге завдання є дуже важким і пов’язане із проживанням емоцій, що виникають після смерті близької людини – біль, смуток, розпач, провина, злість, відчуття несправедливості, жаль: все це страшенно непросто пропустити через себе, однак необхідно для того, аби пережити горе.

Часто на цьому етапі можуть виникати ускладнені реакції:

• Заціпеніння і відкладання горя – «Я маю зціпити зуби і жити далі, ніби нічого не сталося». Така стратегія допомагає знечулити себе і не відчувати емоцій, проте це не означає, що вони зникли. Є ризик, що коли сили стримуватися вичерпаються, горе може затопити із ще більшою силою, ніж до того.
• Приховування горя – «Я стримуюсь, щоб захистити своїх близьких, щоб вони не бачили, як я страждаю». Така стратегія викликає відчуття самотності та ізоляції і робить проживання горя довшим і більш болісним. Насправді, дорога пережиття втрати найкраще долається з підтримкою і щирість з іншими об’єднує й допомагає відчути, наскільки ми важливі один одному.
• Поховання горем – «Якщо дозволю собі проживати горе, я не витримаю, зійду з розуму». У цьому випадку людина боїться своїх емоцій і не дозволяє собі їх відчути. Проте, це не означає, що емоцій немає, як і в ситуації із відкладеним горем.
• Відгородження від скорботи – «Люди віддаляються від мене, коли я горюю і, навпаки, хвалять, коли я показую, що я сильний/сильна». Ця реакція виникає у відповідь на дії оточення. Часто люди бояться емоцій того, хто горює, не знають що казати і відчувають полегшення, коли людина не плаче: «Ти молодець, так добре тримаєшся!». Проте такі слова не допомагають людині пережити горе і створюють враження, що якщо людина почне його виражати, то буде відкинута. Важливо ділитися своїми переживаннями із тими людьми, які готові бути з емоціями того, хто горює. Якщо в оточенні таких людей немає, можна звернутися у групи підтримки.
• Тиск горем – «Ти недостатньо сумуєш, ти мабуть не любив/любила свого близького». Тут дуже важливо розуміти, що кожен переживає горе по-своєму і має індивідуальні реакції на втрату. Хтось буде багато плакати, а хтось проживати це на внутрішній сцені своєї психіки. Крім того, поряд із проживанням горя є також і процес відбудовування життя, який не менш важливий і на який людина має повне право. Тому, підтримуючи людину, що горює, важливо мати безоцінкове неосудливе ставлення – це найкраща допомога.

3. Знайти втраченій людині особливе місце у пам’яті.
Пережити втрату – не означає забути нашого близького. Навпаки, нам важливо осмислити, якою для нас була ця людина, що вона привнесла в наше життя, які моменти подарувала, як вплинула на наше формування і з вдячністю зберегти це все у пам’яті і в серці. Якщо ми уникаємо горя, то також уникаємо і спогадів про дорогу нам людину, втрачаємо ту цінність, яку людина при житті нам дала.

4. Реорганізувати життя і навчитися жити без втраченої людини.
Пережити горе – це також пережити втрату спільного майбутнього і життя, яке ми мали, будучи разом. На цьому кроці важливо переосмислити свої плани, розвинути нові навички, які допоможуть справлятися без померлого, а також знайти нові цілі і наповнити їх новими сенсами.Немає такої техніки чи практики, яка б забрала горе і допомогла не проходити через це все. Але важливо пам’ятати, що біль втрати є формою любові до нашого близького. І у пережитті горя нормально проявляти емоції, нормально просити про допомогу, нормально хотіти знати, що хтось є поряд, нормально потребувати простору і часу, нормально проявляти доброту до себе і дозволяти собі бути із втратою у свій спосіб.